Тема навантаження лікарів у поліклініках залишається однією з найважливіших у системі охорони здоров’я України. Черги, нестача фахівців, пришвидшений прийом — усе це часто наслідки надмірної завантаженості медиків. Щоб система працювала ефективно, важливо не лише забезпечити заклади обладнанням і фінансуванням, а й грамотно розподіляти робочий час лікарів. У цій статті розглядаємо, як саме врегульоване це питання, які труднощі існують та які можливі шляхи розв’язання ситуації.
Які документи регламентують навантаження лікарів у поліклініках
Перш ніж переходити до конкретних показників, важливо знати, що обсяг роботи лікарів чітко визначений нормативними актами. Це не рекомендації, а зобов’язання, які мають виконуватись на державному рівні.
Основним документом є Наказ МОЗ України № 319 від 25.05.2006 року. Він визначає тривалість робочого часу лікарів залежно від специфіки їхньої діяльності. Ще один — Наказ МОЗ № 249 від 28.03.2013 — встановлює методику розрахунку навантаження для працівників медичних закладів.
Крім них, на місцевому рівні можуть діяти додаткові регламенти, але вони не повинні суперечити загальнонаціональним нормам.
Норми часу прийому пацієнтів
Робочий тиждень лікаря визначається законодавством і залежить від характеру його діяльності. Ці нормативи враховують умови праці й мають на меті запобігти хронічній перевтомі медперсоналу.
Відповідно до Наказу № 319:
- Для лікарів, які ведуть лише амбулаторний прийом, встановлено 33 години на тиждень. Це близько 6,5 годин на день при п’ятиденному графіку.
- Якщо лікар виконує додаткові функції — виїзди, адміністративні завдання, — тривалість збільшується до 38,5 годин на тиждень.
Також враховується:
- Час на один прийом: не менше 15–20 хвилин, залежно від спеціальності.
- Обсяг адміністративної роботи: заповнення медичних форм, ведення електронної документації.
- Час на виїзди, роботу в амбулаторіях або ФАПах.
- Підвищення кваліфікації, навчання — усе це враховується як частина робочого часу.
- Врахування відпусток і лікарняних у плануванні навантаження інших лікарів.
- Робота сумісників і тих, хто працює на неповну ставку.
Важливо: Тривалість щоденного прийому лікаря первинної ланки, згідно з чинними нормативами МОЗ, не повинна перевищувати 6 годин. Решта часу — для документації, консиліумів, навчання, роботи в Електронній системі охорони здоров’я.
Нормативи навантаження за спеціальностями
Кожна спеціалізація має свою межу навантаження. Здоровий глузд підказує: лікар не може якісно обслуговувати 30–40 пацієнтів на день. Це шкодить як пацієнтам, так і самому фахівцю.
Орієнтовні показники виглядають так:
| Спеціальність | Кількість пацієнтів/день | Примітка |
| Сімейний лікар | 18–20 | Включає профілактичні огляди |
| Дільничний терапевт | 15–18 | Прийом дорослого населення |
| Педіатр | 10–15 | Часто повторні огляди |
| Вузький спеціаліст | 8–12 | Залежить від специфіки прийому |
Ці дані базуються на мінімальній тривалості прийому, яка має становити 15–20 хвилин. Менший інтервал прямо впливає на якість допомоги.
Як це виглядає на практиці
У реальності ситуація часто виглядає інакше. Через дефіцит персоналу або організаційний тиск навантаження може перевищувати норму в півтора раза.
У великих містах лікарі часто приймають більше пацієнтів, ніж дозволяє регламент. У сільських районах один лікар іноді обслуговує кілька амбулаторій. Це призводить до професійного вигорання, підвищення ризику помилок, зниження якості лікування.
Проблеми, пов’язані з перевантаженням лікарів
Надмірне навантаження — це не лише про втому. Це проблема, яка впливає на всі рівні системи.
Перш за все, зростає кількість помилок у діагностиці та лікуванні. Лікар не встигає зібрати повний анамнез, роз’яснити план лікування, відповісти на питання пацієнта. Падає якість комунікації.
Крім того, постійна напруга призводить до емоційного вигорання. Лікар втрачає мотивацію, погіршується психоемоційний стан, що може стати причиною зміни спеціальності або навіть звільнення з медицини.
Як вирішується питання на рівні управління
Частина медзакладів уже намагається змінити ситуацію. Наприклад, впроваджують електронну чергу — це допомагає рівномірно розподілити пацієнтів протягом дня.
Інший підхід — розвиток телемедицини. Завдяки дистанційним консультаціям лікарі можуть ефективніше використовувати час, особливо у випадках, які не потребують фізичного огляду.
У деяких регіонах також вводяться додаткові ставки, ротація кадрів або залучення суміжних фахівців — усе це дозволяє зменшити навантаження на одного лікаря.
Рекомендації для керівників медзакладів
Щоб уникнути перевантаження персоналу, адміністрація має проактивно керувати ресурсами. Необхідно:
- Регулярно аналізувати фактичне навантаження кожного лікаря.
- Формувати гнучкі графіки з урахуванням відпусток, лікарняних, навчання.
- Упроваджувати внутрішні облікові системи, які відображають реальну завантаженість.
- Співпрацювати з місцевими органами влади для обґрунтованого розширення штату.
- Підтримувати емоційне здоров’я колективу: організовувати психологічну підтримку, надавати час на відновлення.
Норми навантаження лікарів — це основа стабільної медичної системи. Вони дозволяють не лише регулювати потік пацієнтів, а й захищати самих лікарів від виснаження.
Попри наявність законодавчих норм, на практиці часто спостерігається їх порушення. Розв’язання цієї проблеми можливе лише за умов відповідального підходу на всіх рівнях: від міністерств до керівників конкретних медичних закладів.
Тільки системна робота в цьому напрямку дозволить створити середовище, у якому лікарі зможуть якісно працювати, а пацієнти — отримувати допомогу без затримок і ризиків.