Обов’язки та права медпрацівників в Україні: нормативна база 2025

Медична професія вимагає глибокої фахової підготовки, моральної стійкості та здатності ухвалювати складні рішення під тиском часу. Водночас попри всю значущість роботи медиків, їхні права і гарантії часто залишаються нечіткими в очах як самих працівників, так і роботодавців. Це створює передумови для перевантажень, необґрунтованих вимог і навіть юридичних ризиків для фахівців.

Щоб цього уникнути, медичному працівнику важливо мати чітке уявлення:

• що саме йому гарантує закон;
• що є його службовим обов’язком;
• на яку відповідальність він може наражатися при порушеннях.

Правові підстави регулювання діяльності медичних працівників

Діяльність медичних працівників в Україні регламентується десятками нормативних документів. Основний закон, який визначає їхню правову основу, — це Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» № 2801-XII від 19.11.1992 р. (далі — Закон № 2801). У ньому, зокрема, прописані основні права й обов’язки медичних працівників (статті 77–79), правила професійної етики, гарантії правового та соціального захисту.

Інші ключові документи, що регламентують медичну діяльність:

• Конституція України (стаття 49) — гарантує право кожного громадянина на охорону здоров’я і медичну допомогу;
• Кодекс законів про працю України (КЗпП) — регламентує робочий час (ст. 50), відпустки (ст. 74–84), дисциплінарні стягнення (ст. 147), оплату праці (ст. 94–98);
• Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-III від 06.04.2000 р. — визначає обов’язки медпрацівників у періоди епідемій, карантинів, надзвичайних ситуацій;
• Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015 р. — передбачає обов’язкову наявність ліцензії на медичну практику;
• Наказ МОЗ України № 125 від 18.03.2021 р. — затверджує професійні стандарти, зокрема перелік функціональних обов’язків лікарів, медичних сестер, фельдшерів;
• Наказ МОЗ України № 1977 від 29.09.2021 р. — встановлює новий порядок атестації лікарів, акцентує на безперервному професійному розвитку (БПР).

Крім того, в Україні діє Єдина державна база медичних стандартів (наказ МОЗ № 1422 від 28.08.2020 р.), яка містить затверджені клінічні маршрути, протоколи, алгоритми дій — і ці документи є обов’язковими для використання у практиці.

До цього додаються ще й міжнародні документи, ратифіковані Україною:

• Конвенція про права людини та біомедицину (Ов’єдська конвенція, 1997 р.);
• Декларація Женеви Всесвітньої медичної асоціації (оновлена у 2017 р.);
• Гельсінська декларація щодо етичних принципів медичних досліджень з участю людини (WMA, остання редакція — 2013 р.).

Усі вищеназвані акти формують юридичний фундамент для медичної професії в Україні. Незнання або нехтування ними може мати для фахівця дисциплінарні або навіть кримінальні наслідки.

Основні права медичних працівників

Права медичних працівників закріплені у кількох ключових нормативних актах. Найдетальніше вони описані в статті 77 Закону № 2801-XII, яка гарантує медичному працівнику:

• Право на безпечні умови праці. Включає належну вентиляцію, освітлення, доступ до засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), уникнення професійного ризику (особливо актуально під час COVID-19 — див. Закон № 1645-III, ст. 34).
• Право на соціальний захист. Наприклад, згідно з постановою КМУ № 246 від 13.03.2020 р., медики, які працюють з COVID-хворими, мали отримувати надбавки у розмірі 300% посадового окладу.
• Право на захист професійної честі та гідності. Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України, поширення неправдивої інформації про медика (наприклад, у соцмережах чи медіа) — це порушення, що підлягає спростуванню й компенсації моральної шкоди.
• Право на підвищення кваліфікації. З 2022 року, відповідно до Наказу МОЗ № 1977, медичні працівники мають обов’язок і водночас право набирати не менш ніж 50 балів БПР протягом 5 років для підтвердження кваліфікації.
• Право на відмову від виконання небезпечних або неетичних дій. Відповідно до ст. 77 Закону № 2801, медик може відмовитися від дій, які суперечать стандартам, загрожують його життю або принижують гідність.
• Право на забезпечення житлом (ст. 77, п. 7), особливо для фахівців, що працюють у сільській місцевості або в закладах критичної інфраструктури.

Ці права не є декларативними — вони підкріплені законом і мають юридичну силу. У разі порушення медик має право звертатися до адміністрації, профспілки, МОЗ, а також до суду.

Спеціальні права, пов’язані з професійною діяльністю

Крім загальних трудових прав, медичні працівники мають окремі професійні повноваження, що дозволяють ефективно виконувати клінічні функції.

• Право на доступ до медичної інформації про пацієнта. Згідно з ст. 39-1 Закону № 2801, лікар має право ознайомлюватися з анамнезом, результатами аналізів, попередніми призначеннями, скаргами пацієнта для обґрунтованого вибору методу лікування.
• Право на прийняття клінічних рішень. Лікар ухвалює медичні рішення самостійно, з урахуванням стандартів надання медичної допомоги. Відповідно до Наказу МОЗ № 1422, застосування алгоритмів є обов’язковим, однак допускається відхилення з документальним обґрунтуванням.
• Право ініціювати консиліум. Відповідно до п. 2.4 наказу МОЗ № 110 від 28.03.2002 р., у разі складного клінічного випадку лікуючий лікар має право ініціювати консиліум або залучити суміжного спеціаліста.
• Право на фахову участь у розробці внутрішніх протоколів. Це передбачено стандартами системи управління якістю (Наказ МОЗ № 1066 від 01.06.2022 р.). Медики можуть і повинні бути включені до робочих груп із впровадження клінічних маршрутів у своїх закладах.

Обов’язки медичних працівників

Згідно зі статтею 78 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров’я» № 2801-XII від 19.11.1992, медичні працівники зобов’язані діяти відповідно до медичних стандартів, дотримуватися професійної етики та забезпечувати безпеку пацієнтів. Ось головні зобов’язання, встановлені законом:

Надання медичної допомоги відповідно до стандартів і протоколів

Лікар має керуватися клінічними протоколами, затвердженими МОЗ. Наприклад, наказ МОЗ № 1422 від 28.08.2020 р. затверджує єдиний реєстр медичних стандартів. Відхилення від них допускається лише з обґрунтуванням та належною фіксацією.

Дотримання професійної таємниці

Відповідно до ст. 40 Закону № 2801, медик не має права розголошувати дані про стан здоров’я пацієнта, результати обстежень чи лікування без письмової згоди пацієнта. Порушення цього правила карається згідно зі ст. 145 Кримінального кодексу України — штраф або виправні роботи до 2 років.

Надання достовірної інформації пацієнту

Ст. 39-1 Закону № 2801 зобов’язує лікаря надати в повному обсязі інформацію про діагноз, стан здоров’я, цілі лікування, ризики та альтернативи. Інформована згода має бути письмовою та фіксується в медичній документації.

Ведення медичної документації згідно з вимогами

Згідно з наказом МОЗ № 110 від 14.02.2012 р., медичні записи мають вестися своєчасно, без виправлень, з обов’язковим підписом лікаря. Неналежне ведення документації може стати підставою для дисциплінарної або юридичної відповідальності.

Участь у протиепідемічних заходах

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-III, медик зобов’язаний інформувати про випадки інфекційних хвороб, брати участь у локалізації спалахів та виконувати розпорядження головного санітарного лікаря.

Дотримання принципів етики

Медичний працівник повинен ставитись до пацієнта з повагою, не дискримінувати за віком, статтю, національністю, релігією. Це передбачено Кодексом етики лікаря України, ухваленим Всеукраїнським лікарським товариством 27.09.2009.

Види юридичної відповідальності медичних працівників

Медики можуть нести кілька видів відповідальності залежно від характеру порушення:

Дисциплінарна (ст. 147 КЗпП України)

Накладається керівником за:

• порушення трудової дисципліни,
• недбале ведення документації,
• порушення внутрішнього розпорядку.
  Санкції: догана, позбавлення премії, звільнення.

Адміністративна (Кодекс України про адміністративні правопорушення)

• ст. 44–3 — порушення карантинних норм (штраф до 3400 грн),
• ст. 164 — порушення ліцензійних умов діяльності.

Цивільно-правова

Встановлюється судом за позовом пацієнта. Медик або заклад можуть бути зобов’язані компенсувати моральну й матеріальну шкоду (на практиці суми сягають 50 000–300 000 грн і більше).

Кримінальна

• ст. 140 ККУ — неналежне виконання професійних обов’язків (штраф, арешт, обмеження волі до 5 років);
• ст. 139 ККУ — залишення в небезпеці;
• ст. 131 ККУ — неналежне надання допомоги;
• ст. 367 ККУ — службова недбалість.
  

📍 Факт: у 2022 році Київський апеляційний суд підтвердив вирок лікарю-анестезіологу, чия недбалість призвела до летального ускладнення під час операції. Призначено 3 роки обмеження волі з відстрочкою та забороною працювати за спеціальністю 1 рік.

Захист прав медичних працівників

У разі порушення своїх прав медики можуть звернутись до таких інституцій:

• Профспілка працівників охорони здоров’я України (на підставі Закону «Про профспілки», № 1045-XIV);
• Держпраці — у разі порушення трудового законодавства;
• Міністерство охорони здоров’я України — електронні звернення (eHealth, call-центр 0 800 60 20 19);
• Національна служба здоров’я України (НСЗУ) — у випадках порушення умов договору;
• Суди загальної юрисдикції — при порушенні майнових, трудових чи репутаційних прав;
• Прокуратура — якщо порушено кримінальне провадження або йдеться про корупцію в системі.

📍 Порада: при конфлікті важливо документально фіксувати події — витяги з наказів, скарги, електронне листування, скріншоти.

Зміни та реформування правового регулювання

За останні 5 років в українській медичній системі відбулося низка важливих змін, що впливають на права медиків:

• 2021 рік — впровадження БПР (наказ МОЗ № 1977): медики самостійно обирають курси, а оцінка проходить за системою балів (50 балів/5 років).
• 2022 рік — наказ МОЗ № 1066 «Про систему управління якістю»: медзаклади зобов’язані формувати внутрішні протоколи, проводити аудит і розглядати скарги пацієнтів.
• 2023 рік — уточнено правила інформованої згоди (зміни до ст. 39-1 Закону № 2801): у разі відмови пацієнта — необхідний письмовий підпис і фіксація в документації.
• ЕСОЗ: медики тепер зобов’язані вносити дані про пацієнтів в електронну систему. Це стосується виписок, електронних рецептів, записів до лікаря, декларацій.

Підсумок

Права й обов’язки медичних працівників чітко визначені законом. Проте багато хто або не знає їх, або не використовує — і саме це робить фахівця вразливим. Знання нормативної бази — це не просто формальність, а інструмент захисту, запорука професійної безпеки та впевненості в щоденній роботі.

У 2024–2025 роках увага МОЗ до юридичного оформлення діяльності медиків лише зростає. Саме тому важливо:

• регулярно оновлювати знання з нормативної бази;
• не боятись фіксувати порушення;
• звертатись за підтримкою до профспілки або юриста;

слідкувати за наказами МОЗ, які оновлюються майже щомісяця.